Поради батькам

Поради батькам майбутніх першокласників

• Для дитини Ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
• Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
• Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.
• У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.
• Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.
• Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.
• Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
• Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
• Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
• Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.
• Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
• Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.
• Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Поради батькам учнів початкової школи

• Будіть свою дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити вашу посмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте з ранку, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки, навіть якщо вчора попереджали.
• Не квапте. Уміння розраховувати час — ваша задача, і якщо вам це погано вдається, це не провина дитини.
• Не відправляйте дитину в школу без сніданку: до шкільного сніданку їй доведеться багато попрацювати.
• У жодному разі не прощайтеся, попереджаючи: «дивись не балуйся», «веди себе добре», «щоб сьогодні не було поганих оцінок» і т. ін. Побажайте дитині удачі, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів — у неї попереду важкий день.
• Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину після школи спокійно, не ставте їй тисячу питань, дайте розслабитися. Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо прагне поділитися чимось, не ігноруйте, не баріться, послухайте — це не займе багато часу.
• Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.
• Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати прочухана, постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини. До речі, завжди не зайве вислухати «обидві сторони» і не поспішати з висновками.
• Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідно дві-три години відпочинку (а в першому класі добре б години півтори поспати) для відновлення сил. Найкращий час для приготування уроків з 15-ої до 17-ої години.
• Не змушуйте робити всі уроки в один присід, після 15-20 хвилин занять необхідні 10-15 хвилинні «перерви». Краще, якщо вони будуть рухливими.
• Під час приготування уроків не сидіть «над душею». Дайте дитині можливість працювати самій. Але вже якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка («не хвилюйся, все вийде», «розберімося разом», «я тобі допоможу»), похвала (навіть якщо не дуже виходить).
• У спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: «якщо ти зробиш, то..», деколи умови стають нездійсненними незалежно від дитини і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.
• Знайдіть протягом дня бодай півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент важливіше всього її справи, турботи, радості і невдачі.
• Виробіть єдину тактику спілкування всіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої розбіжності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без дитини. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом. Не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
• Пам'ятайте, що протягом навчального року є критичні періоди, коли вчитися складніше, швидше настає стомлення, знижена працездатність. Це: перші 4-6 тижнів для першокласників; 3-4 тижні для учнів 2-4 класів; кінець другої чверті; перший тиждень після зимових канікул; середина третьої чверті. У ці періоди слід бути особливо уважними до стану дитини.

Поради батькам щодо початку нового навчального року

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання, вранці будіть дитину з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте дитину, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили - провини дитини в цьому нема.

3. Привчайте дитину збирати портфель напередодні, ввечері перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань чи розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

4. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застереження на кшталт: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!», та таке інше. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?», а краще запитайте: «Що нового ти сьогодні дізнався?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй в цьому, вислухайте.

6. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

7. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона сама розкаже.

8. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

Пам'ятка батькам "Як забезпечити безпеку дитини в Інтернеті" 

         З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до Мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки?      

         Дуже важливо зрозуміти, в якому вигляді та обсязі необхідний Інтернет дітям у тому чи іншому віці. Тому перш за все визначимо, для яких справ може використовуватись Інтернет дітьми різних вікових категорій, адже різні вікові категорії різняться інтересами,  розумінням навколишнього світу та реакцією на різні події.  

Дитині до 7 років цікаво й необхідно грати, особливо – у розвиваючі та сюжетно-рольові ігри. Яким би іграм не надавала перевагу дитина – віртуальним, чи іграм з батьками та іншими дітьми, - все буде корисно для його розвитку, зрозуміло, якщо дотримувати часових обмежень. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для дитини сенсом життя, а реального спілкування вона буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками – 3-4 години.  

З 7 до 11 років, діти як і раніше люблять грати та прагнуть використовувати Інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т.зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога та просто увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. В цьому випадку батьки зможуть дати йому практичні поради щодо встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватись міри, і тоді Інтернет стане дитині помічником у подоланні бар'єрів спілкування, партнером по розвиваючим іграм, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто – музики, картинок та фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.  

Дитина в 11-14 років – це підліток. І найголовнішою, провідною його діяльністю є спілкування з однолітками. Тут  Інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знов таки, все добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов'язково поєднувати з реальним. Після 11 років у підлітків починає активно пробуджуватись інтерес до питань дорослого життя, психології статей та всього, що з цим пов'язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив в першу чергу у батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з'являються кумири: співаки, спортсмени та артисти, про яких їм хочеться довідатися все. В цьому випадку Інтернет – кращий помічник та інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок часто супроводжує скандальна інформація.  

Дитина старше 14 років – уже досить доросла людина, яка вважає, що сама краще знає, як їй потрібно поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться ваша дитина, намагайтеся розібратися в колі його інтересів і спілкуйтеся з ним про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи з цього віку з дитиною можна говорити і про вибір майбутньої професії. А в Інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам – контролювати та, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більш повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.  

    З всього вище сказаного можна зробити висновок, що дозоване перебування дитини в Інтернеті є корисним, але ж вже згадувалося, що крім «світлої», корисної сторони цього надбання людства в Всесвітні павутині присутня і «темна» сторона – шкідливий  контент, який  для необережних та недосвідчених користувачів може бути небезпечним. Це небезпеки духовного,психологічного, матеріального плану. Подекуди ці небезпеки можуть трансформуватися в реальні фізичні загрози для здоров’я та життя вашої дитини. Які ж ризики можуть зустрітися дитині під час її перебування в мережі?    

    Всі ризики можна поділити на класи:

• «Дорослий» контент: еротика, азартні ігри, реклама тютюну та алкоголю.
• Незаконний контент: порнографія.
• Он-лайн насильство: заклики до асоціальної поведінки, жорстокості, насильства, суїцидальної поведінки, сексуальної експлуатації тощо.
• Розголошення приватної інформації, яка може бути використана проти дітей та їхніх родин.
• Контент, що може задати фінансових збитків - короткі номери й платні сервіси, що тарифікуються окремо, різного роду лотереї, тощо Інтернет-залежність.      

         Загрози Інтернету зводяться до мінімуму в тих родинах, де складаються довірливі відносини між дітьми і батьками. Тому  намагайтесь обговорювати з дітьми всі проблеми, що виникають в її житті. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях – його мама й тато, а не сумнівні сайти. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками, і питань, які дитина посоромилася б задавати.   Ніколи не відмовляйтесь від пояснень і не лайте дитину, якщо вона звернувся до Вас з питанням на «слизьку» тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз'яснення.   Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала та про що цікаве там довідався. Не забувайте самі розповідати та показувати, що корисного Ви знайшли в Інтернеті, чи якщо навиками роботи в мережі не володієте – в інших джерелах інформації.  

    Виконання наступних пунктів допоможе захистити вашу дитину під час перебування її в мережі:  

1.      Виконання трьох основних правил   

Якщо ви працюєте з комп’ютером, власним прикладом заохотьте дитину виконувати три загальних правила, якщо не працюєте – дізнайтеся про кожен з перерахованих пунктів докладніше і поясніть дитині необхідність дотримання цих трьох правил:  

a)      Приділяйте увагу захисту устаткування та інформації:  

• Регулярно обновляйте операційну систему.  
• Використовуйте антивірусну програму.  
• Застосовуйте брандмауер.  
• Створюйте резервні копії важливих файлів.  
• Будьте обережні при завантаженні нових файлів.  

b)      Захистіть себе в он-лайні  

• З обережністю розголошуйте особисту інформацію.  
• Думайте про те, з ким про що розмовляєте.  
• Пам'ятайте, що в Інтернеті не вся інформація надійна та не всі користувачі відверті.  

c)      Дотримуйтеся правового поля  

• Законів потрібно дотримуватися навіть в Інтернеті.  
• Дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування  
•  При роботі в Інтернеті не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе      

2.      Створіть безпечну зону та контролюйте дотримання дитиною меж цієї зони   Постарайтеся разом з дитиною, знайти корисні, цікаві й безпечні сайти, які вона переважно буде відвідувати надалі. Періодично відвідуйте їх разом. З таких сайтів сформуйте список дозволених сайтів в програмному забезпеченні системи мережної безпеки вашої системи, наприклад  - для цього можна застосувати налаштування параметрів оглядача (не забудьте при цьому програмно заборонити доступ до налаштувань з сторони інших користувачів). В цьому випадку якщо дитині необхідно зайти на новий сайт, їй прийдеться попросити вашої допомоги на додавання його адреси в перелік дозволених сайтів, отже ви матимете змогу оцінити безпечність сайту  до того, як він стане вільно доступним дитині.   Крім того корисно встановити програму – фільтр. За допомогою програм фільтрації можна встановити обмеження веб-сайтів на основі змісту. Це означає, що встановивши й настроївши таку програму, Ви можете заблокувати для дитини доступ до сайтів, які містять матеріали, визначені як небезпечні (порнографія, насильство, суїцид тощо).   За допомогою технології фільтрів і блокування можна також обмежити перелік співрозмовників, з якими діти спілкуються через Інтернет.  

     ПАМЯТАЙТЕ! Програмне забезпечення блокування та фільтрації допоможе вам уникнути багатьох неприємностей, але не всіх, тому прищеплення дітям культури перебування в мережі  та постійний батьківський контроль  залишається основним методом забезпечення безпеки дітей в Інтернеті. Для цього:  

-         Зробіть Інтернет новим засобом сімейного спілкування. Вигадайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад – знаходьте в Інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або – створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування Інтернету ви ненав'язливо можете розповідати дитині про культуру поведінки в Мережі, звертати увагу на приховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію тощо.  

-         Частіше обговорюйте Інтернет, розповідайте та показуйте, що цікавого й корисного ви знайшли в Мережі, запитуйте про це в дитини. Дізнавайтеся більше про корисні можливості Інтернету та поділиться своїми знаннями з дитиною. Разом знаходьте сайти, цікаві для неї і для вас, і відвідуйте їх разом.  

-         Як привчити дитини коректній поведінці в Інтернеті? Як і в звичайному житті, головним правилом кожної людини повинне бути: «Поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводились з тобою». Постарайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в Інтернеті, так само боляче, як якби це відбулося при особистій зустрічі.  

-         Діти люблять спілкуватися в інтернеті. На форумах, в інтерактивних чатах, соціальних мережах, блогах і програмах миттєвих повідомлень (ICQ, QIP та ін.) дитина завжди може знайти співрозмовників на будь-яку тему. Проте перш ніж дозволити дитині вільно спілкуватися, їй потрібно розповісти про пов'язані з цим ризики та пояснити правила спілкування з іншими користувачами. Адже під час спілкування, діти можуть піддаватися ризику залякування, зловмисних повідомлень, публікації фотографій та особистої інформації, агресивного маркетингу тощо  

-         Є таке поняття – особистий простір, а ще прислів'я: «Мій будинок - моя фортеця». Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: кімната, родина, найближчі друзі, захоплення тощо. Пояснюйте, що як і в реальному житті дитина не пустить в свою кімнату грати чужих, незнайомих людей, та не стане розповідати про себе стороннім дорослим, так і в Інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Попросіть ніколи не розповідати стороннім про себе, свою родину, свій вік, адресу, обстановку в квартирі, графік роботи та професію батьків тощо  

-         Поясніть дитині, що в онлайн-спілкуванні їй обов'язково потрібно використовувати  віртуальне ім'я (псевдонім, нік).  Це ім'я може підкреслювати захоплення дитини, але по ньому ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус тощо. А для електронної пошти або реєстрації, наприклад, на форумі необхідно використовувати простий для запам'ятовування, проте такий, що не асоціюється з дитиною пароль. Розкажіть, що пароль повинен обов'язково бути секретним, і його не слід називати навіть найближчим друзям. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен та паролів, хлопчакам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена та секретних агентів.  

-         Намагайтесь контролювати час та місце відвідування Інтернету вашою дитиною. Встановіть комп'ютер у загальної, для всієї родини, кімнаті, щоб ви могли ненав'язливо контролювати дитину під час її відвідування Інтернету. Складіть сімейну угоду, що обмежує кожному члену родини час і строк користування Інтернетом. Неухильно самі дотримуйте цієї угоди!  

-         За допомогою функції журналу переглянутих сторінок в оглядачі Інтернету можна перевіряти, на які сайти заходила дитина останнім часом. Але пам’ятайте, записи журналу переглянутих сторінок легко видалити!  

-         Якщо Ваша дитина все-таки потрапила на «дорослий» сайт, не лайте її. Пам’ятайте, що інформація та життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не хороші й погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити – бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т.д. Обов'язково навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що поважаюча себе людина не буде дивитися всілякі дурниці.  

-         Здійснювати батьківський контроль поведінки дитини в інтернеті можна за допомогою різноманітного програмного забезпечення, зокрема – засобів батьківського контролю, Windows Vista або за допомогою програми Kaspersky Internet Security. За допомогою такого програмного забезпечення, Ви зможете фільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти насправді відвідує ваша дитина та що вона там робить, встановити часові рамки використання комп'ютера в цілому й інтернету зокрема, блокувати деякі небажані дії з боку Вашої дитини тощо. (Докладніше познайомитися із принципом дії та можливості батьківського контролю Windows Vista і Kaspersky Internet Security, Ви можете відвідавши сайт http://www.onlandia.org.ua.)  

-         Аналізуйте рахунки за мобільний телефон вашої дитини. Дивіться, як змінюється її поведінка – скільки часу вона проводить в мобільному інтернеті, коли вона ним користується – ранком, увечері, вночі. Це дозволить Вам задавати йому правильні питання та зрозуміти його інтереси.

За матеріалами сайту Wiki ciit.zp.ua 

Рекомендації батькам підлітків, які схильні до правопорушень.

1.     Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2.     З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.

3.     Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорюйте її противоправні вчинки (дії).

4.     Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухнянності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5.     Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх учинків.

6.     Ненав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка, у процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичні форми у поведінці, спілкуванні, контролі та інше з дитиною та поміж дорослими.

7.     Сприяйте особистістому зростанню дитини.

8.     Висловлюйте їй свою довіру, схвалюйте її досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.

Рекомендації батькам у роботі з дітьми девіантної та делінквентної поведінки

1.     Памятайте, що порушення поведінки, пов’язане з неправильним вихованням чи психотравмувальною ситуацією, може бути короткочасним – у вигляді патологічних реакцій або більш стійким у вигляді патологічного формування характеру.

2.     Патохарактерологічні реакції зазвичай виявляються не в тому середовищі або ситуації, які їх спричинили, а в інших. З цієї причини поведінка дитини може бути різною в школі, у дворі і вдома.

3.     Найбільш часто виявляють реакції протесту до опозиції.

4.     Виховувати дитину потрібно так, щоб вона розуміла певні обмеження, а головне – дистанцію між собою і батьками.

5.     Нерозуміння в сім’ї, часте нехтування правами дитини, образи призводять до того, що підлітки шукають так званого психологічного притулку в неконтрольованих дорослих групах, їх протест може супроводжуватися асоціальними способами самоствердження (табакокуріння, алкоголізм, наркоманія).

6.     Батькам слід дуже тактовно розпитувати дитину про причини поганого настрою, дратівливість, запальність і разом з нею приймати якесь рішення, допомагати вийти з важкої ситуації.

7.     За наявності психотравмувальної ситуації дорослі повинні оточити дитину постійною увагою, зайняти її, відволікти, бажано змінити обстановку, не нагадувати про травмувальну подію.

8.     Дуже важливо, щоб у підлітка був старший наставник, який би був для нього авторитетом. Це може бути старший брат, дядько, тренер спортивної секції, а краще за все, якщо другом стає батько. Не можна допустити, щоб дитина «психологічно» вийшла з себе. Завжди батьки повинні бути її першими друзями.

9.     Необхідно, щоб батьки розуміли, що представляє собою дитина як особистість, і намагалися допомоготи їй стати хорошою, корисною у сім’ї та суспільстві людиною.

/poradi_batkam.doc